Тема 1. Економічна сутність світових фінансів
1.1. Місце міжнародних фінансів у світовому економічному
просторі.
1.2. Світові фінанси – економічна категорія.
1.3. Глобалізація міжнародних фінансів.
1.1. Місце міжнародних фінансів
у світовому економічному просторі
Виникнення та розвиток міжнародних фінансів зумовлено глобалізацією економічних зв’язків, поширенням інтеграційних процесів у економічній, політичній та соціальній сферах. Світові фінанси розглядаються в таких аспектах:
- дають аналіз фінансовому середовищу у світовому масштабі, охоплюють фінансові ринки, банківську систему, фінанси міжнародних корпорацій, управління портфелем цінних паперів;
- пояснюють взаємовідносини фінансових операцій на світовому рівні, незалежно від того, де вони мають місце: у великих або нових індустріальних країнах чи країнах, що розвиваються;
- дають повний аналіз фінансової діяльності на макро- та мікрорівнях. На мікрорівні велике значення приділяється детальному вивченню фінансів корпорацій, фінансових ринків, банківських операцій, управлінню портфелями цінних паперів. На макрорівні все це вивчається на більш загальних підставах;
- передбачають безперервність процесу міжнародних фінансових операцій та їх постійні зміни. За останні роки міжнародні фінансові операції стали динамічною силою, яка перетворює фінансові системи окремих країн. Сфера міжнародних фінансів є джерелом розробки нових фінансових методів.
За останні роки відбулися наступні структурні зміни у світовому економічному середовищі, а саме:
- у відносинах між сировинними та промислово розвинутими країнами (сировинні країни експортували ресурси у розвинуті країни і за отримані кошти імпортували від них готову продукцію);
- у переході розвинутих країн від трудомісткого до наукомісткого виробництва (використання більш кваліфікованих спеціалістів);
- у підвищенні важливості міжнародного руху капіталу у світовій торгівлі (значно підвищився обіг іноземних валют на фінансових ринках);
- у підвищенні ступеня диверсифікації діяльності багатонаціональних корпорацій, включаючи інвестування у спільних підприємствах.
1.2. Світові фінанси – економічна категорія
Останні роки ХХ століття характеризувались значним зростанням обсягів операцій на світових фінансових ринках. Раніше фінансові операції були тісно пов’язані з розвитком виробництва та зовнішньої торгівлі. На сьогодні фінансові операції є такими, що саморозвиваються та не пов’язані з матеріальною економікою. Міжнародні фінансові операції спонукають розвиток фінансових систем окремих країн.
Міжнародні фінансові відносини – це сукупність економічних відносин, що виникають на основі надання та отримання капіталу, необхідного для отримання прибутків, формують систему угод з іноземними активами та розрахунків за ними, в яких приймають участь резиденти декількох держав.
Дж. Менвілл Херріс визначає фінанси, як економічну сукупність часу і невизначеності, пов’язану з прийняттям рішень, вони приймають важливу участь у різних видах людської діяльності (банківській справі, інвестиційному аналізі, фінансовому менеджменті); а міжнародні фінанси, як економічну сукупність часу та невизначеності щодо рішень, які стосуються декількох різних країн з урахуванням того, що кожна суверенна держава має власну валюту, свої закони бізнесу і політичну систему.
Міжнародний фінансовий ринок – це глобальна система акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн за принципами ринкової конкуренції. Нині він набув глобальних масштабів і перетворився в одне з найважливіших джерел фінансових ресурсів, став визначальним фактором господарського життя всіх без винятку країн світу.
Світові портфельні інвестиції – процес купівлі акцій та облігацій без права контролю підприємства, яке їх випустило на світових фондових ринках.
У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб’єктів – держави, підприємств, громадян, виділяють наднаціональні суб’єкти – міжнародні організації і міжнародні фінансові інституції. Міжнародні фінанси є досить розгалуженою структурою з множинністю державних, приватних та міжнародних елементів, через які здійснюються координація і регулювання міжнародних фінансових зв’язків. Суб’єктами міжнародних фінансів виступають приватні юридичні особи, які беруть участь у кредитно-фінансових операціях: наданні та одержанні банками кредитних ресурсів, у операціях на міжнародних валютних ринках та ринках цінних паперів.
Співробітництво держав з міжнародними кредитно-фінансовими структурами здійснюється через міжнародні організації універсального характеру системи ООН; міжнародні фінансові інституції (МВФ) та групу Світового банку (СБ); міжнародні організації регіонального характеру – регіональні банки. Крім того, активний процес регулювання міжнародних фінансів здійснюється сьогодні через щорічні наради “великої вісімки”, яка приймає важливі стратегічні рішення; Паризький клуб об’єднує державних кредиторів, які регулюють і уніфікують підходи кредиторів до боржників; Лондонський клуб об’єднує приватних кредиторів, які розробляють політику банків до боржників.
Світові фінанси умовно можна розділити на національно-державні та міжнародні. Національно-державні не виходять за межі території однієї держави, не залучають іноземних суб’єктів, регулюються на основі національного законодавства і мають внутрішній характер (міжбанківські перекази, розрахунки між підприємствами, внутрішньодержавні кредити). Міжнародні включають міждержавні й транснаціональні кредитно-фінансові відносини і характеризуються участю в них іноземних елементів. Міжнародні фінанси – це співробітництво з метою раціональної розстановки внутрішніх сил для вироблення раціональних зовнішньоекономічних і політичних рішень.
Об’єктивною основою становлення і розвитку міжнародних фінансів виступають закономірності міжнародного кругообігу функціонуючого капіталу, на одному полюсі якого виникають тимчасово вільні кошти, а на іншому постійно з’являється попит на них. Саме сфера міжнародних фінансів дає змогу країнам задовольняти нагальні потреби.
Міжнародні фінансові структури призначені ефективно обслуговувати міждержавний рух товарів та послуг, перерозподіляти грошовий капітал між конкуруючими агентами світового ринку, інформувати про стан світової фінансової кон’юнктури (для орієнтації у прийнятті адекватних рішень суб’єктами міжнародних фінансів).
Рух міжнародних фінансів здійснюється такими основними каналами, як: валютні операції; валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів; операції з цінними паперами і різними фінансовими інструментами; зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал; перерозподіл частки національного доходу через бюджет у формі допомоги бідним країнам та внесків держав до міжнародних організацій.
Міжнародні фінанси (як економічна категорія) – це фонди фінансових ресурсів, які утворились на основі розвитку міжнародних валютних відносин і використовуються для забезпечення безперервності та рентабельності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення. З інституційної точки зору – це сукупність банків, валютних та фондових бірж, міжнародних фінансових інституцій, регіональних фінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічних організацій і об’єднань, через які здійснюється рух світових фінансових потоків.
1.3. Глобалізація міжнародних фінансів
Глобалізаційні процеси беруть початок на зламі ХІХ – ХХ ст. Цей період, що почався в 1870 і закінчився в 1913 році, характеризувався швидким зростанням світової торгівлі, міжнародного руху капіталу і значним переміщенням робочої сили в країни нового світу. Аналогічні темпи зростання вдалося досягти лише у 70-х роках ХХ ст. У деяких сферах світових фінансів глобалізаційні процеси на зламі ХІХ – ХХ ст. були навіть глибшими, ніж сьогодні.
Глобалізація економіки, що набирає силу з 70-х років ХХ ст., стала характерною рисою сучасності. Глобалізація – це якісно новий стан інтернаціоналізації, який відрізняється від перших післявоєнних десятиліть надзвичайною інтенсивністю і масштабністю зарубіжної роботи транснаціональних корпорацій, інституційних інвесторів та кредиторів, формуванням автономних євроринків. Найбільш характерний цей процес для світових фінансових потоків. Основою активізації процесу глобалізації міжнародних фінансів стали новітні технології у цій сфері. Сучасні засоби зв’язку підвищили швидкість здійснення фінансових операцій та привели до швидкого зростання їх обсягів. Телекомунікації дають можливість банкам залучати заощадження практично з усього світу і направляти їх позичальникам на умовах найвищих прибутків та найменших затрат. Інвестиційні банки мають змогу укладати угоди як в облігаціях, так і в іноземній валюті через електронну систему розрахунків “СВІФТ”. Комерційні банки мають змогу направляти акредитиви через електронні системи платежів зі своїх штаб-квартир у закордонні представництва.
До характерних рис сучасного процесу глобалізації можна віднести:
- зростання інтеграційних процесів фінансових ринків, збільшення фінансових потоків між країнами;
- уніфікацію умов діяльності на світовому ринку в напрямку створення єдиного простору для виробництва і торгівлі;
- збільшення кількості господарюючих суб’єктів, які керуються при формуванні своєї індивідуальної стратегії транснаціональними або глобальними стратегічними інтересами;
- формування і зміцнення транснаціональних систем регулювання господарських процесів.
Зростаючі потоки міжнародного фінансового капіталу значно посилюють конкуренцію між країнами. Фінансовий капітал має змогу вільно, без перешкод, переміщуватись з внутрішнього на світовий ринок і навпаки.
Потенційно весь процес глобалізації надає значні переваги для інвесторів та позичальників. Всяке порушення фінансової дисципліни зі сторони суб’єкта світових фінансів карається ринковими методами – відтоком засобів із фінансових активів, падінням їх котирувань і підвищенням вартості залучених у майбутньому фінансових ресурсів.
Становлення сучасної міжнародної фінансової системи було викликано низкою економічних факторів, найважливішим з яких є інтернаціоналізація господарського життя, стрибкоподібна активізація економічних зв’язків між країнами, національними компаніями. Дані процеси викликали зміни і в банківській діяльності, яка на сьогодні має розгалужену мережу закордонних філій та відділень, що контролюють фінансові операції на міжнародному рівні. Процес інтернаціоналізації господарського життя привів до виникнення транснаціональних корпорацій (які виникли через інтеграцію національних компаній у світовий ринок і діяльність яких переходить від торговельно-промислової до фінансової). Але процес глобалізації не характеризується чіткою однозначністю, оскільки цей процес має позитивні та негативні сторони (позитивні – для розвинутих країн, яким відкриваються нові можливості, і негативні – для країн з односторонньо розвинутою економікою, які ризикують стати сировинними придатками високорозвинутих країн).
Фінансова глобалізація – складний і суперечливий процес. Вона сприяє не тільки прискоренню економічного розвитку, але і збільшує ризики міжнародних фінансових операцій, значно розширює сфери впливу локальних фінансових криз. Біржовий крах, кризи державних фінансів, які раніше відбувались в межах однієї країни, у нових умовах поширюються на цілі регіони та можуть перерости у всесвітні потрясіння – це зумовлено тим, що всі країни пов’язані кредитними відносинами, перехресними потоками грошових капіталів, купівлею іноземних активів і продажем своїх активів нерезидентам.
Глобалізація призвела до посилення розриву між темпами зростання виробництва товарів і послуг реальної економіки і темпами зростання фінансових операцій. Так, з 1991 по 2001 рік курси акцій на біржах Франції і Великобританії виросли вдвічі, а на біржах США – більше ніж утричі.
Фінансові труднощі в одній країні легко поширюються за її межі. Тільки за останні роки відбулися могутні фінансові потрясіння в Латинській Америці, Південно-Східній Азії. Глобалізація призводить до того, що фінансові негаразди в одній країні переростають у фінансові проблеми усього світу.